Пелюстки старовинного романсу

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.

© Ліна Костенко

комментария 2 на “Пелюстки старовинного романсу

  • Excellent goods from you, man. I have understand your stuff previous to and you’re just extremely excellent.

    I actually like what you have acquired here, certainly like what you are stating and the
    way in which you say it. You make it enjoyable and you still care for to keep it
    wise. I can’t wait to read much more from you. This is actually a
    terrific site. universal studios hollywood

  • I think the admin of this website is actually working hard
    in favor of his web site, as here every stuff is quality based information. iphone 6plus